Два роки, 27 брендів: що насправді знайшли в ланцюжках «Зроблено в Італії»

Два роки тому італійська прокуратура виявила експлуатацію працівників на фабриках, які, за версією слідства, постачали люксові бренди. Розслідування оголило тріщини в ланцюжку «Зроблено в Італії», підірвавши давню зв'язку цього маркування з високою якістю та етикою, і поставило під сумнів переконання, що експлуатація — проблема виключно фастфешну.

У першій хвилі назвали п'ять брендів, чиїх постачальників нижнього рівня звинуватили в експлуатації: Dior, Giorgio Armani, Loro Piana, Valentino і масову італійську марку Alviero Martini. Ці справи відтоді закрили — суд визнав, що необхідні зміни внесено. Але прокуратура на цьому не зупинилася: за минулі роки розслідування розширилося ще на 22 бренди.

Остання хвиля, оголошена минулого тижня, включає Chanel, Moncler, Bvlgari і Brunello Cucinelli. Жоден із цих брендів не поміщений під зовнішнє управління і не звинувачується напряму — прокурори лише запросили документи щодо корпоративного управління для розслідувань стосовно субпідрядників. Усі марки, що відповіли на запит, заявили, що співпрацюють зі слідством і мають механізми виявлення неетичних практик.

Прокуратура почала з найсерйозніших звинувачень, спираючись на італійський антимафіозний кодекс — національну правову рамку для боротьби з організованою злочинністю. У більшості випадків судові документи фіксували докази примусової праці та передачі надлишкових замовлень на фабрики з китайськими власниками, де умови праці були експлуататорськими, а норми охорони праці й трудове законодавство порушувалися. Бренди швидко дистанціювалися від фігурантів і посилили контроль ланцюжків.

Друга фаза в грудні 2025-го назвала ще 13 брендів, пов'язаних із постачальниками Bag Group, Effellemoda і New Leather: Prada, Gucci, Versace, Dolce & Gabbana, Missoni, Ferragamo, Saint Laurent, Givenchy, Pinko, Coccinelle, італійська «дочка» Alexander McQueen, італійська операційна компанія Off-White і Adidas. Звинувачення знову стосувалися передусім експлуатації працівників — здебільшого китайців або людей китайського походження. Розслідування триває.

Adidas наполягає, що йдеться не про пряме розслідування: «Adidas не є суб'єктом розслідування. Ні ми, ні наші італійські постачальники не мають ділових відносин з компанією, щодо якої ведеться розслідування. Ми повністю співпрацюємо з італійською владою». Coccinelle заявила, що негайно почала збирати запитані документи і підтверджує «незмінну відданість дотриманню закону і найвищих етичних стандартів».

Усі справи будувалися на презумпції, що бренди не знали про те, що відбувається: продукція йшла субпідрядникам за межами їхнього огляду. Одне звинувачення вибилося з цієї логіки. У жовтні 2025-го прокурор Паоло Сторарі зажадав шестимісячної заборони на рекламу для Tod's, стверджуючи, що компанія свідомо здобувала вигоду з нелегальних субпідрядників, які отримували «величезні прибутки за рахунок експлуатації сильно недоплачуваних китайських робітників». Разом із компанією розслідували трьох топменеджерів за законодавством про корпоративну відповідальність. У лютому слухання відклали: якщо Tod's покаже достатній прогрес, вимогу про заборону можуть відкликати. Компанія звинувачення заперечувала.

Свіжа хвиля стосується субпідрядників, які виробляють люксову упаковку — чохли для одягу, пилозахисні мішки, фірмові пакети й мішечки. Перевірки на міланському виробництві Moda Fashion Styles і в субпідрядника Isacco у Варезе виявили нових працівників китайського походження в експлуататорських умовах.

Офіційні документи показують: у Moda Fashion Styles працювали незадекларовані співробітники без посвідки на проживання; на верстатах бракувало необхідних систем безпеки; працівників селили в принизливих умовах; дані про споживання електрики вказували на виробництво цілодобово, включно з державними святами; а на майданчику знайшли етикетки з написом «Зроблено в Албанії». Прямих відносин із брендами в цієї компанії немає, але слідство знайшло докази, що їхня продукція там вироблялася. Ба більше, прокурори виявили рахунки за ці роботи, виставлені компанією Brandart, — а в неї прямі відносини з Owenscorp Italia (структурою Rick Owens), Chanel, Brunello Cucinelli, Goyard Italie і Moncler.

У Brandart заявили, що їх попросили сприяти владі, надавши інформацію і підтверджувальні документи про моніторинг низки постачальників, і що це «підтверджує незмінну відданість контролю і нагляду за ланцюжком постачання відповідно до найвищих стандартів комплаєнсу».

За всім цим стоять системні причини. Процес почався, коли на італійські компанії посилився тиск у зв'язку з новими регламентами ЄС про простежуваність і належну обачність у ланцюжках постачання. Мода була очевидною точкою старту: ключовий експорт з одним із найскладніших і найнепрозоріших ланцюжків.

Перша проблема — субпідряд, коли замовлення йдуть дрібнішим гравцям, яких бренди й аудитори перевіряють слабше. Регуляторний тиск змусив частину брендів скоротити базу постачальників і посилити контроль, але в багатьох такого нагляду досі немає.

Друга — примусова праця, в Італії особливо складна. Прокуратура цілилася в так званий «капоралато» — систему вербувальників, розповідає Андреа Сіанезі, професор операційного менеджменту й управління ланцюжками постачання в Міланському політехнічному університеті, який входив до робочої групи при прокуратурі. У цієї системи довга історія найму людей без документів, утримання частини їхніх зарплат і тримання в експлуататорських умовах. Особливо вразливі нелегальні мігранти, додає викладачка UCL Роя Дерахшан.

В італійських ланцюжках розмова найчастіше зводиться до китайських мігрантів, багато з яких працюють на китайських фабриках по всій Італії — їх називають «китальянськими». Явище виникло наприкінці XX століття: глобалізація відкрила доступ до дешевої робочої сили і до більших індустріальних виробництв, що працюють швидше і дешевше за місцеві. Водночас багато італійських власників фабрик зрозуміли, що діти не хочуть продовжувати сімейну справу, — і приплив китайських підприємців, готових купити готове виробництво, здався взаємною вигодою, пояснює доцент Міланського політеху Хакан Караосман. Фабрики завозили китайських робітників, щоб тримати потік замовлень; частина з них була без документів або працювала під примусом, що породило глибокі розколи в місцевих спільнотах. Частина таких фабрик дотримується закону, частина — обходить, що розслідування й оголило. На кожному етапі слідства «китальянські» фабрики відігравали помітну роль.