Saks вийшов із банкрутства вдвічі меншим — і тепер має повернути покупців

Saks Global вийшов із процедури банкрутства з меншою кількістю магазинів і з оновленим фокусом на верхній сегмент люксу, закриваючи важку главу своєї історії. Але попереду наступна битва: повернути покупців на непростому люксовому ринку й не опинитися в суді знову — сценарій, надто типовий для збанкрутілих офлайн-ретейлерів.

Saks Global зібрали 2024 року через злиття на позичені гроші: під одним дахом опинилися Saks Fifth Avenue, Neiman Marcus і Bergdorf Goodman — три опори американського люксового ретейлу, які понад століття пов’язували американських покупців з ексклюзивними брендами. Перший магазин Saks Fifth Avenue відкрив піонер роздрібної торгівлі Ендрю Сакс ще 1867 року. Компанія, нині перейменована на Exemplar Luxury Group, подала на банкрутство за главою 11 у січні — після затримок виплат постачальникам і місяців утримання товару.

Зараз у компанії кажуть, що стоять на міцнішій фінансовій основі: мережу скоротили більш ніж удвічі, залишивши найефективніші преміальні точки й практично відмовившись від аутлетів. Реструктуризація зрізала борг на 75% — приблизно до 1,2 млрд доларів, обнулила акціонерів, зокрема Amazon, і передала контроль старшим кредиторам. Від партнерства з Amazon в електронній комерції теж відмовилися — частина відходу від масового ринку.

Заявлені цілі амбітні: середньорічне зростання виручки на 7% у 2027–2030 фінансових роках. Але для цього потрібні покупці. «Це досі відкрите питання», — каже Марк Коен, колишній директор напряму ретейл-досліджень Columbia Business School: люксові бренди від Chanel до Louis Vuitton часто спрямовують найкращі товари у власні магазини, а на тлі проблем Saks — тим паче. Конкуренти Bloomingdale’s і Nordstrom уже скористалися моментом. «Мережі Saks–Neiman потрібно почати показувати позитивні продажі, — каже Коен. — Їхні прогнози відновлення вкрай оптимістичні».

Усередині процедури проявилася нерівність. Найбільші люксові постачальники дістали перевагу: їм забезпечили ексклюзивні виплати за добанкрутними вимогами, тоді як багато невеликих марок залишилися майже ні з чим. Один із постачальників, якому винні щонайменше 20 тисяч доларів за неоплаченими рахунками, каже, що не отримав нічого і вже не розраховує повернути гроші. У компанії зазначають, що майже половина постачальників, яким запропонували відшкодування за добанкрутними вимогами, — невеликі незалежні дизайнери та бренди.

Верхній сегмент — «той простір, який вони розуміють найкраще», каже Гері Васснер, гендиректор факторингової компанії Hilldun, що гарантує замовлення приблизно для 180 постачальників Saks. Джонатан Сейвен, гендиректор люксової жіночої марки L’Agence, каже, що довіряє новій управлінській команді.

Бренди тим часом хочуть більше контролю над своїм товаром, щоб застрахуватися від майбутніх потрясінь. Saks зберігає сотні угод, які дозволяють постачальникам орендувати простір в універмагах або зберігати права на товар до моменту продажу; ті, у кого таких договорів ще немає, сподіваються їх підписати. Але тут назріває новий конфлікт: оптова модель дає 75% бізнесу Saks і, за словами представника компанії, вона «займатиме ще більшу частку виручки надалі». А концесійні та консигнаційні схеми можуть додатково витіснити невеликі й молоді марки. «Це несправедлива система, — каже Томаї Сердарі, стратег із люксових брендів і професорка маркетингу Школи бізнесу Стерна. — Вона сприяє брендам, у яких більше доступного капіталу».